Підліток і злочин

Нібито несумісні поняття. Проте статистика свідчить: у середовищі неповнолітніх рік у рік посилюється криміногенна напруженість. У країні нині засуджено понад 100 тис. підлітків, 527 тис. взято на облік у міліції. На 10 тис. неповнолітніх припадає в середньому 129 правопорушень і злочинів. Є І все: злісне хуліганство, бійки, грабежі, розбій, крадіжки, вбивства, ґвалтування.

Із матеріалів кримінальної справи: «Галі і Люді — по 14 років. Під виглядом перепису учнів вони обходили квартири в мікрорайоні. У результаті цього «перепису» зникали деякі речі жіночого туалету. Оперативні працівники міліції без особливих зусиль знайшли дівчат і ті речі, що зникли.

Дві звичайні дівчинки, з тих, яких називають «важкими». Обидві росли без батьків. Щоправда, у Галі є вітчим, але, мабуть, невідомо, що краще: з ним чи без нього. Все домашнє життя — це пиятики, скандали, бійки. Де вже тут мамі та вітчиму думати про дочку — хоч би розібратись у своїх справах. 1 поки батьки сварилися та розбиралися у своїх стосунках, дочка почала пропускати уроки в школі, іноді ночувала не вдома, а у подруг, заглибилась у світ власних переживань. Вона захопилася хлопчиками в найгіршому розумінні цього слова.

У крадіжки Галя втяглася якось непомітно. Спочатку це були ручки, рукавички, дрібні гроші. На дрібниці ніхто не звертав уваги, а мама і вітчим на цілком виразні тривожні сигнали школи абсолютно не реагували — вони продовжували розбиратися у своїх стосунках. Наполегливість школи і спроби організувати виховну роботу з Галею мама зустрічала мовчазним пручанням. Вона сприймала все як надмірну прискіпливість учителів. Якось прийшла до школи із заявою на ім'я директора, у якій просила видати особову справу дочки у зв'язку з переїздом на нове місце проживання в інше місто, до дядька. Але, як показала перевірка, Галя нікуди не переїхала, а з відома матері просто кинула школу та байдикувала. І як фінал — квартирні крадіжки разом з подругою. До речі, і у подруги майже така ж доля».

Усі злочини супроводжуються вчинками. Вчинками своїми людина зустрічається з іншими людьми, у вчинках вона виражає своє особисте ставлення до природи, людей, життєвих подій. Вчинок реалізує моральну спрямованість поведінки людини.

Будь-який вчинок, минаючи його безпосередньо практичний результат, має результат виховний, тобто приводить до певних змін в особистості, яка здійснила його, викликає зростання її морального, життєвого досвіду в цілому.

Чудово підмічено це в народній педагогіці. Крилатими стали слова:

«Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю».

Причини, що спонукають людину до вчинку:

— виховання дітей у неповній сім'ї;

— матеріальна незабезпеченість;

— бажання прославитись;

— прагнення верховодити, виявлення жорстокості;

— прагнення самостійності.

У перехідний період (12—16років) людина ще довго залишається в такому стані, коли вона «ні те ні се» — вже не дитина, але й не дорослий, не повністю залежний від дорослих і не повністю незалежний від них. У такий період нібито заново народжується особистість людини, формується світогляд, проявляються пізнавальні здібності, цікавість, самоаналіз, мудрування, «копання в собі», з різким вираженням реакції емансипації, прагнення до самостійності, звільнення від опіки батьків, вчителів, наставників. При цьому з'являється багато життєвих проблем, у тому числі невпевненість, у собі, переживання власної малоцінності, нікчемності.

На думку юриста, найпоширеніші серед підлітків майнові злочини. Так, наприклад, група з 6 учнів середніх шкіл вчинила протягом 3 місяців у м. Львові п'ять крадіжок радіоприймачів і магнітофонів із автомашин, шпигунство, державну зраду, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, зґвалтування неповнолітньої та ін. До виняткової міри покарання не можуть бути засуджені особи, які не досягають до вчинення злочину 18-річного віку. Неповнолітні відбувають покарання у виховно-трудовій колонії (це місце позбавлення волі, місце відбування покарання для осіб у віці від 14 до 18 років, засуджених за злочини).

Ще одна проблема сучасності — безпритульні діти. Скільки у Києві таких дітей, не знає ніхто. За одними даними — їх не більше двох тисяч, за іншими — від 12 до 40 тисяч, залежно від пори року й соціальних потрясінь у країні. Побутує думка, що безпритульними найчастіше стають сироти. Однак соціологічні дослідження ЮНІСЕФ, яка проводила опитування серед «дітей вулиці» у Києві та Одесі, цілком спростовують це твердження. Перераховуючи причини втечі на «вулицю», діти називають суто сімейний компонент: 38% з них — вигнані з дому; 15% — самі втекли; 13% — опинилися на вулиці внаслідок матеріальної неспроможності утримувати дитину; 6% — зазнали фізичного насильства в сім'ї; у 55% дітей матері — алкоголічки, у 8% — наркоманки. Зазнавши страшних психологічних, а часто й фізичних травм від рідних батьків, дитина вже боїться всіх і не довіряє нікому з дорослих. Однак 72% безпритульних дітей хочуть змінити своє життя: 44% — висловилися за притулок, 4% — за інтернат, 15% — хотіли б жити в дитбудинку родинного типу. Кожна шоста дитина мріє про освіту.

Щоб ваша дитина не опинилася на вулиці, треба більше часу й уваги приділяти їй, навчитися слухати й розуміти своїх дітей, любити їх такими, якими вони є, а не такими, як хотілося б батькам. М. Чернишевський підкреслював, що дитина, переносячи менше принижень та образ, виростає людиною, яка більш усвідомлює власну гідність. .

Взагалі, попередження правопорушень і злочинів — складна, багатогранна і відповідальна робота, у. якій повинні брати участь не лише правоохоронні органи та вчителі, а й батьки. Хочеться, щоб усі задумалися над рядками з листа старшокласниці (м. Київ), яка опинилася вже за межею, коли потрібно нести кримінальну відповідальність. Дівчина пише: «...Таких, як я, вже ніколи не переробиш, а ось ті, хто менший, їх не втрачайте. Придивіться до своїх дітей, допоможіть їм! Вони чекають на вашу допомогу, любов, на ваше спілкування два пограбування і одне хуліганство. Мета — мати імпортну радіоапаратуру.

Далі слід відмітити, що найбільш згубно позначається на вихованні підростаючого покоління алкоголізм Наприклад, обстеження у Києві групи підлітків, які за вчинення різних правопорушень перебували на обліку в інспекції в справах неповнолітніх, показало, що понад 40% з них вживали алкогольні напої... Перебування в нетверезому стані стало вирішальною обставиною, яка зумовила вчинення ними правопорушень.

П'янство — велика загальна біда. І небезпека життєвих традицій ще і в тому, що їх засвоюють діти, починаючи з дошкільного і молодшого віку. За даними вчених, перше знайомство з алкоголем і формування позитивного ставлення до їх вживання у більшості випадків (від 60 до 82%) проходить у сім'ї. Як свідчать численні дослідження, неповнолітнім, щоб стати алкоголіками, достатньо вживати спиртні напої не менше одного разу на тиждень протягом лише одного року. Доза алкоголю може бути при цьому відносно невелика, всього 100 г горілки або 200—300 г міцного вина. На думку медичних працівників алкогольний потяг характеризують такі вчинки:

— сп'яніння не менше 4 разів протягом року;

— здійснення в нетверезому вигляді таких дій, яких даний не повнолітній ніколи не здійснював тверезим;

— необхідність випивки для того, щоб розважитись, відпочити.

Дійсно, ще один із найбільш поширених і небезпечних злочинів — хуліганство, тобто навмисні дії особи, що грубо порушують порядок і виражають неповагу до суспільства.

Крім хуліганства, звичайно, серед підлітків трапляються і бійки, пограбування, Ґвалтування і навіть вбивства.

Особливо чітко в злочинній поведінці неповнолітніх простежуються недоліки і упущення сімейного виховання. Адже сімейне виховання — складний і багатогранний процес, який базується на любові і взаємоповазі членів сім'ї.

Позитивні наслідки такого впливу насамперед залежать від здорової атмосфери у сім'ї, від особистого прикладу батьків, правильного усвідомлення своїх прав і обов'язків.

Застосування виняткової міри покарання (по-життєве ув'язнення) щодо неповнолітніх передбачається законом лише за особливо тяжкі злочини: і ваші поради у нашому житті.

Зараз важко відшукати людину, яка не знає, що таке Інтернет. Це все одно, що не знати, що таке телевізор. Комп'ютер сьогодні є практично в будь-якому будинку, а Інтернет практично в кожному комп'ютері. Інтернет є важливою і невід'ємною частиною сучасного світу і ми вже не можемо уявити своє життя без нього. А як же він з'явився і звідки він прийшов до нас?

1962 р. 1969 р.

1969 р.

1971 р.

1973 р.

1983 р. 1988 р. 1998 р.

2004 р. 2011 р.

Джозеф Ліклайдер, керівник Агентства передових оборонних дослідницьких V і

Проектів США, висловив ідею Всесвітньої комп'ютерної мережі.

Міністерство оборони США започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок війни.

Агентство запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Розробка була доручена Каліфорнійському університету Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному центрові, університету штату Юта та університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була названа АКРАІМЕТ (абревіатура англійської назви - Мережа Агентства передових досліджень). 1 вересня. Встановлено перший сервер АКРАЫЕТ у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.

Розроблено першу програму для відправки електронної пошти мережею, котра відразу стала дуже популярною.

До мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з Великобританії та Норвегії - мережа стала міжнародною. За мережею АКРАІМЕТ закріпився термін «Інтернет». В Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат).

Папа Римський Іоанн Павло II заснував Міжнародний день Інтернету, який щорічно святкується 4 квітня. В Україні з 2001 року «День Інтернету» відзначається щорічно 14 грудня.

Інтернет налічував 700 млн користувачів. Кількість сайтів перевищує 5 млн. Кількість інтернет-користувачів у світі сягнула 2 мільярдів.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями: