Образи драми-феєрії «лісова пісня». Природа й людина у творі

На главную > Страны > Образи драми-феєрії «лісова пісня». Природа й людина у творі

» Коли Мавка прийшла жити в сім’ю Лукаша, а його мати по­чала постійно дорікати своєму синові і грою на сопілці, і ніжними Взаєминами з Мавкою, бо це нібито відриває їх від роботи, Лукаш намагається захистити й себе, і Мавку. Але й він скоро «захворів», заразившись від своєї матері породженими віками невільницького життя пороками; робота і краса — несумісні; невістка в сім’ї — невільниця, гірша наймички, і цінують її за придане; всім і за все треба віддячувати, навіть за почуття любові; «… їм така невістка не до мислі… Тобі недобра з їх свекруха буде!

», «їм невістки треба, бо треба помочі — вони старі. Чужу все до роботи заставляти не випадає… Наймички — не дочки», «Була надія, що віддячусь потім»— кидає він Мавці на її пристрасне благання не зневажати «душі своєї цвіту». Як іржа, врізалося це в душу Лукаша, витрав­люючи любов до природи, і любов до народних казок, легенд, пі­сень, якими так захоплювався мудрий дядько Лев. Розрив з Мавкою й одруження з лицемірною, ледачою, духовно убогою Килиною стало торжеством приватновласницького світу. Але в останній сцені Леся Українка показує торжество краси в душі Лукаша.

Звернений до власної долі монолог Лукаша пере­йнятий не стільки скорботою, скільки вірою в високе призначення людини, силу людського хисту, розуму, волі. Бажано прочитати монолог від слів: «Хто ти?.. » і до кінця всю останню ремарку твору.

У всій п’єсі, зокрема в образах Мавки і Лукаша, звучить осуд суспільних порядків, за яких гинуть найкращі якості люд­ської вдачі. 3-тя група Проблемне питання. Як письменниця розкриває в образах матері Лукаша й Килини духовне зубожіння, дисгармонію з при­родою? Шлях виконання Розкрити грубість, лицемірство, спотворене уявлення про працю (авторська характеристика в ремарках, зображення взає­мин між собою, з іншими персонажами, у ставленні до природи, через їхню мову). Узагальнення групи Мати Лукашева — рідна сестра Лева.

Вона, вдова, бажаючи своєму синові щастя, стала рабинею загальноприйнятої, породже­ної суспільством думки про власність як про єдине щастя. Ця ж біда спіткала й Килину. Залишившись вдовою з двома дітьми, вона піклувалася перш за все про те, як їх нагодувати, одягнути, як утвердити для них «авторитет» серед людей. І в по­гоні хоч за якими-небудь матеріальними статками, за найнеоб-хіднішим для існування своїх дітей вона також розгубила свої Духовні скарби, а може, навіть не змогла їх і придбати за тією безперервною турботою про хліб насущний. Найстрашніше, що багато таких нещасних, які поневолені дріб’язковими турботами, не почувають себе їхніми рабами, хоч вони є ними.

І для того, щоб раби збагнули своє становище й від­чули, наскільки воля прекрасна порівняно з рабством, Леся Укра­їнка «посилає» до людей Мавку. 4-та група Проблемне питання. Як у творі розкривається проблема лю­дини й природи? Шляхи виконання Дослідити засоби творення образу дядька Лева як великого природолюба (портретна характеристика в ремарках; його став­лення до столітнього дуба), дослідити ставлення Мавки, Лукаша, матері Лукаша, Килини до лісу.

Узагальнення групи Дядько Лев «дуже добрий з виду», у нього «довге волосся бі­лими хвилями спускається на плечі з-під сивої шапки-рогатки», на ньому світлий, ясно-сивого кольору полотняний одяг, що свід­чить і про високий естетичний смак тих, хто цей одяг робив, і про високий естетичний смак тих, хто його носить. Змальована світлими фарбами зовнішність дядька Лева гар­монує з душевною його красою та з ніжною красою лісового ку­точка.

Досвідчений дядько Лев з тих обдарованих буйною фантазією людей, які можуть упіймати казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева, трав, а силою отого мудрого слова одухотворити добро, красу чи знешкодити зло; він з тих людей, які в лісі мо­жуть «зустріти» Лісовика й Перелесника, Мавку й Русалку, Водя­ника. Дуже трепетно він ставиться до столітнього дуба, прагнучи зберегти лісового красеня від сокири, заповідає поховати себе саме під ним. На жаль, споживацький спосіб життя перемагає: Килина з матір’ю Лукаша після смерті дядька Лева продають його. Завдяки Мавці Лукаш починає розуміти, що в лісі нічого мертвого немає. Пригадайте, як він зумів збагнути почуття ясена до дикої рожі. Лукаш розуміє, якою безборонною може бути при­рода, аж тоді, коли Лісовик перетворює його на вовкулаку. Для Мавки в лісі існує безліч табу, зокрема заборона нищити живі рослини.

І навіть коли вона намагається порушити забо­рону, прагнучи догодити матері (діалог Польової Русалки з Мав­кою) і врятувати своє кохання, перемагає споконвічна істина — не руш живе, не вбивай! Тому Мавка врізає собі руку.

Для матері Лукаша й Килини природа є засобом споживацтва, задоволення власних потреб. Коли вони прийшли жити в цю міс­цину, вона вражає своєю первозданністю, незайманістю, людина тут не господар, а гість. У ремарці до другої дії ми спостерігаємо, що людина, облаштовуючи свій побут, нищить гармонію, красу навколо себе. Порівняймо: До приходу людини Після… «Старезний, густий, предковічний ліс на Во­лині.

Посеред ліса простора галява з плакучою бе­резою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в од­ному місці в яро-зелену драговину — то бе­реги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини ліса, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах.

Само озеро — тиховоде, вкрите ряскою та ла­таттям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура,— повна ніжної задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє пер­ший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Де­рева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду» «На галявині вже збудовано хату, за­саджено городець. На одній нивці пше­ниця, на другій — жито.

На озері плавають гуси. На березі сушиться хустя, на кущах стримлять горшки, гладишки. Трава на галявині чисто викошена, під дубом зложений стіжок. По лісі калатають клокічки — десь па­сеться товар» 3. Теорія літератури Неоромантизм (новоромантизм) — так називала Леся Українка та інші творчий метод тих письменників кін. ХІХ — поч. XX ст.

, які поєднували у своїй творчості реалістичне зображення життя з романтизмом. Леся Українка писала: «Справжній новоромантизм зневажає не самий натовп, тобто не особи, що складають натовп, а той рабський дух, який змушує людину добровільно зачисляти себе до натовпу, як до чогось стихійного, що поглинає, нівелює, стирає індивідуальність, приносить її в жертву інстинкту, стадності. Новоромантик проти­ставляє натовпу не героя, не вибрану особу, а суспільство свідомих осіб, у якому він, цей натовп, розчинився б без залишку»: Ознаки: • властива виразність суспільних ідеалів; • прагнення до визволення особистості; • гармонія ідеалу з життєвою правдою; • Леся Українка не поділяла персонажів на головних і друго­рядних, а наділяла всіх якостями повнокровних самоцінних особистостей; Її ліричні та драматичні твори наснажені визвольним пафо­ сом, їм притаманні гострота конфлікту між добром і злом, правдою і кривдою, оптимістична віра в перемогу перших. Драма-феєрія (від франц.

— фея, чарівниця) — один із жан­ рових різновидів драми. Для цього драматичного виду властивий фантастично-казковий сюжет, у ньому відбуваються неймовірні з реального погляду перетворення, поряд з людьми діють ство­ рені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. IV.УзагальненняВивченогоМатеріалу • На основі знань про неоромантизм як літературний напрям доведіть, що «Лісова пісня» твір неоромантичний. (Неороман­тичне утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей; конфлікт між буденним життям і високим пориванням душі особистості, дійсністю і мрією; індивідуальність і натовп). • Розкажіть (уявивши себе Мавкою або Лукашем) Про свого ко­ханого, чим він неповторний, чого вас навчив або зачитайте листи до героїв, написані вдома. • Створіть асоціативний кущ: Мавка — міфологічна істота — лісова царівна… Лукаш — хлопець — поет в душі…

V.Висновок Звучить останній монолог Мавки. Ці слова сповнені світлої туги, у них звучить акорд на честь доброго, справедливого переможця. У «Лісовій пісні» цей переможець — людина мудра, добра, творча, гармонійна, що в леті за своїм щастям постійно б’ється зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але летить і тільки — до краси.

VI.ОголошенняРезультатів навчальноїДіяльностіШколярів VII. ДомашнєЗавдання На основі опрацьованого відповісти на питання: що єднає об­раз Мавки з Лесею Українкою?

Страницы: 1 2

Вы прочитали ответ на вопрос Образи драми-феєрії «лісова пісня». Природа й людина у творі и если понрвился материал то запиши в закладки - » Образи драми-феєрії «лісова пісня». Природа й людина у творі? СКАЧАТЬ.



1 Отзыв уже написали

  1. monserrat пишет:

    An inteillegnt point of view, well expressed! Thanks!

Оставь отзыв, а может несколько…

Для написания надо зарегистрироватся что займет пару минут.