Образи драми-феєрії «лісова пісня». Природа й людина у творі

На главную > Страны > Образи драми-феєрії «лісова пісня». Природа й людина у творі

Мета: розширити й закріпити в учнів поняття про художній образ; учити аналізувати образи; дослідити неоромантизм як літературний напрям, художні особливості драми-феєрії; удосконалювати навички роботи в групах; розвивати вміння роботи з текстом твору; виховувати почуття прекрасного, прагнення до творчої самореалізації особистості. Тип уроку: комбінований. Обладнання: текст твору. ХІД УРОКУ І. АктуалізаціяОпорнихЗнань, Умінь, Навичок 1. Відтвори епізод за цитатою Учитель зачитує цитату, учні повинні назвати епізод, пов’яза­ний з поданою цитатою. «Ох, зірка в серце упала!» «Нічко коротка — довга розлука…

Що ж мені суджено — щастя чи мука?» • «Не зневажай душі своєї цвіту… Той цвіт від папороті чарівніший — він творить скарби, а не відкриває». • «Сестрице, мушу я! Твоя краса На той рік ще буйніше запишає, А в мене щастя як тепер зов’яне, То вже не втане! » • «Ся жінка хижа, наче рись». • «Бери мене!

Я хочу забуття!» • «І з долу вгору він до мене звів Такий болючий погляд, повний туги І каяття палкого без надії… Людина тільки може так дивитись!..» • «Заграй. Заграй, дай голос мому серцю!

Воно ж одно залишилось від мене». 2. Продовжіть речення • Драматична поема — це… • Драматичній поемі властиві такі ознаки… • Леся Українка написала такі драматичні поеми… • В основу «Лісової пісні» лягли спогади… • Твір складається з… • До світу міфологічних істот належать…

• До світу людей —… Іі. МотиваціяНавчальноїДіяльності. ПовідомленняТемиЙМетиУроку Леся Українка в «Лісовій пісні» склала нечуваної сили й краси «гімн вільній людині».

Для того, щоб донести до читача свій за­мисел, вона створила систему образів, у які вклала свої думки, поривання. Саме через образи, їх вчинки, мову проявляється не­повторна індивідуальність митця.

На уроці ми спробуємо дати відповідь на питання: що єднає образ Мавки з Лесею Українкою? Ііі. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнямиНавчальногоМатеріалу 1. Теорія літератури Художній образ — це складна мистецька форма відображення дійсності. У ньому поєднуються: дійсність з неповторною індивіду­альністю художника; загальне з індивідуальним (таке злиття в мис­тецтві має назву типізації, типізація передбачає виділення основ­ного, яке виражається в неповторно індивідуальному); емоційне з раціональним; правда з вимислом (вимисел — це не довільне ви­гадування того, чого нема й не було, це поєднання в певній часовій і логічній послідовності того, що художник зібрав у самому житті; це те, що могло бути).

Художньому образу властива умовність. Образи — це конкретно-чуттєве художнє змалювання людської особи (образи-персонажі), предмета (образи-речі), явища природи (образи-пейзажі). Неодмінними ознаками художнього образу є: А) те, що він дає художнє пізнання життя; Б) те, що він справляє емоційний вплив на людей; Б) те, що він, творчо відображаючи дійсність, містить у собі художнє узагальнення. Засоби творення образів і прийоми типізації: А) зображення вчинків, дії образів-персонажів; Б) портретне зображення; В) мова персонажів; Г) пряма авторська характеристика; Д) виділення провідної риси характеру; Е) перебільшення.

2. Робота в групах Колективне уточнення характеристики героїв твору, комен­тар цитат, дібраних удома. 1-ша група Проблемне питання. Як через образ Мавки письменниця розкрила мрію про ідеальну людину, утвердила думку, що лю­дина — творець краси.

Шлях виконання Дослідити засоби зображення Мавки — зовнішній портрет Мавки (у ремарках, репліках Лукаша, Лісовика); внутрішній портрет (у монологах, у взаєминах з іншими персонажами твору, у ставленні до навколишнього середовища). Узагальнення групи Центральним образом «Лісової пісні» є образ Мавки. Вона вті­лює ідеали: гармонійної людини, вічного людського хисту, краси, несе людству оте Лесине, «що не вмирає». Мавку від довгого зимового сну розбудила мелодія Лукашевої сопілки — незвичайний спів весни, як думалось їй спочатку. Ді­знавшись від дідуся Лісовика, що «то хлопець на сопілці грає», вона захотіла його побачити. Застереження досвідченого Лісовика.

… Минай людські стежки, дитино, Бо там не ходить воля,— там жура Тягар свій носить. Обминай їх, доню: Раз тільки ступиш — і пропала воля! — Здається Мавці дивним.

Для неї воля, природа, життя — нероздільні. Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?

Се так колись і вітер пропаде! — Дивується вона. «Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на ймення», зацікавлено розглядаючи Мавку й одночасно граючи на сопілці українські веснянки, зачаровує лісову красуню — і в її серці за­роджується незгасне кохання до юнака. Прекрасними й дивними здаються Мавці люди порівняно з лі­совими істотами: лише люди «так ніжно… кохаються», уміють творити щось «вічне і величне», лише людина може прожити життя, залишивши по собі красу. Тепер усе попереднє життя їй згадується крізь серпанок смутку, а майбутнє мріється лише з людьми, лише з коханим, з яким у неї багато спільного.

Адже й Лукаша вразила особлива краса лісової чарівниці, дивний ви­раз очей, її незвичайна, багата, поетична мова. Оцей особливий стан Мавки, зацікавленої людьми, закоханої в людину, особливо виразно розкривається в її монологах, що по­чинаються словами «Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?», «Коли б ти, нічко, швидше минала!» і в діалогах із Лукашем.

У другій дії бачимо лісову вродливицю серед людей. Тут вона символізує людину, що не зазнала впливу суспільства, у неї душа не «така саміська», як у людей, вихованих суспільством. Навіть мудрий дядько Лев не знає такого слова, яке б розкрило їй та­ємниці суспільної людини, допомогло збагнути людські клопоти.

На відміну від більшості людей, Мавка перебуває в повній гармонії з природою, для неї робота — не повинність невільника, раба, наймита перед своїм хазяїном, не лише засіб до існування, а потреба душі, розумне, осмислене діяння, нероздільне з кра­сою. Тому, коли Мавка «глядить корів, то більше дають набілу»; нивка, яку вона обробляла, родить гарно, як ніколи до того; ліс, дарами якого бережно, розумно користується, відкриває перед «нею всі свої скарби; на подвір’я, яке «умаїла квітками попідві­конню — любо подивитись!» Живучи в Лукашевій сім’ї, Мавка спіткалася із грубістю, черствістю, егоїзмом. І вона добротою, ніжністю хоче захистити чисте кохання від цих проявів зла, захистити «цвіт душі» свого коханого, своє і його щастя.

У цій боротьбі ніжна Мавка виявляє стриманість, терплячість — на грубощі Лукашевої матері відпо­відає лагідно й покірно. І хоч зневіряється на якусь мить і йде в обійми забуття, та знову воскресає для боротьби за щастя, за ко­хання, за добро, за красу людської душі й торжество правди. Мавка завжди поривається до ідеалу, до краси. Ці думки увиразнюються фразеологізмами: «Не зневажай душі своєї цвіту», «Смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись», «Що ж?

Хіба крові не варта краса?», «Ні! Я жива!

Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає». Безсмертна лісова царівна все-таки ви­ходить переможницею в боротьбі за «цвіт душі» свого коханого.

У кінці твору вона спалахує давньою красою, з’являється перед юнаком знову «у зорянім вінці», знову разом із ним єднає свою Долю. Правда, краса, благородство перемагають над усім лука­вим, потворним, антигуманним. 2-га група Проблемне питання. Які проблеми порушує поетеса через образ Лукаша? Шляхи виконання Через психологічний аналіз духовного світу героя, його ха­рактеру саморозвитку (боротьба в його душі світлих, чистих по­ривань з буденщиною). Узагальнення групи З Лукашем ми зустрічаємось напровесні на галяві волинського лісу. Це — «дуже молодий хлопець, гарний чорнобривий, струн­кий, в очах ще є щось дитяче; убраний «…в полотняну одежу…

сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, під­перезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні за­стіжки, свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ків­шик з лика на мотузку». У цьому зовнішньому портреті вбачається щирість, дитяча допитливість, чистота помислів юнака. В одній з ремарок пись­менниця повідомляє про мистецький хист Лукаша: «З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі. Спочатку на вербі та вільхах замайо­ріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкри­лись лілеї білі й зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появ-ляє ніжні пуп’янки». Зустріч з Мавкою, кохання до неї окрилило Лукаша.

Він за­хоплюється красою Мавки, з подивом спостерігає, зачаровано слухаючи її розповідь, як міниться вираз її очей про зимовий сон природи. Але лицемірство, корисливість, що панують у взаєми­нах людей, уже проникли і в душу Лукаша. Недарма він засоро­мився при відповіді на Мавчине питання: «Чи гарна ж я тобі?», «Хіба ти сам собі не знайдеш пари?». Мова Лукаша вказує на його соціальне походження, вона пе­ресипана просторіччями, діалектизмами: «лепсько грає», «сидіти тута», «непевне місце», «хтів собі вточити соку», «любощі такі солодкі» та інші.

Покохавши Мавку, Лукаш розкриває перед нею свою поетичну душу. Як і його кохана, він чує, «як солов’ї ве­сільним співом дзвонять», «вже не щебечуть, не тьохкають, як завжди, а співають: «Цілуй! Цілуй! Цілуй!

Страницы: 1 2

Вы прочитали ответ на вопрос Образи драми-феєрії «лісова пісня». Природа й людина у творі и если понрвился материал то запиши в закладки - » Образи драми-феєрії «лісова пісня». Природа й людина у творі? СКАЧАТЬ.




  • Кто такие русалки и почему их нужно бояться?
  • Хто такі русалки й чому їх потрібно боятися?
  • Драма-феєрія «лісова пісня». Фольклорно-міфологічна основа сюжету
  • Мета: дати учням поняття про драматичну поему; розкрити Етапи зростання Лесі Українки в жанрі віршова­ної драматургії; дослідити фольклорно-міфологічну основу драми-феєрії «Лісова пісня»; розвивати зв’язне мовлення, логічне й образне мислення; ви­ховувати відчуття краси, добра, дбайливого став­лення до природи. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Обладнання: текст твору, ілюстрації до «Лісової пісні». Глибоким протестом проти міщанської заспокоєності, Самозадоволеності, зажерливості насичена «Лісова пісня», Побудована на якнайтонше відтворених поетесою народних Волинських легендах, найсамобутніший твір
  • Украинка Леся
  • Дата рождения - - 1871 Дата смерти - 01 августа - 1913 Лариса Петровна Косач родилась 25 февраля 1871 г. в г. Новограде-Волинском, теперь Житомирской области, в семьи уездного служащего-юриста Петра Антоновича Косача и известной украинской писательници, общественной деятельници Елени Пчілки, сестри Михаила Драгоманова. Зимой 1881 г. в Луцке на реке Стир в сильний мороз Леся промочила ноги в ледяной воде. Сначала семья думала, что обичная простуда и как следствие -
  • Роздум на тему «невмирущість духовної Краси За драмою-феєрією лесі українки «лісова пісня»
  • Мета: розвивати навички писемного мовлення, навчати Грамотно формулювати тези, добирати аргументи, аналізуючи твір, робити висновки; формувати куль­туру письма. Тип уроку: застосування навичок і вмінь. ХІД УРОКУ І. МотиваціяНавчання. ОголошенняТемиЙМетиУроку Іі. СприйняттяТаЗасвоєнняУчнямиНавчальногоМатеріалу 1. Слово вчителя Протягом декількох уроків ми детально опрацьовували драму Лесі Українки «Лісова пісня», робили узагальнення. Але маю впевненість, що цей твір викликав у кожного особисте ставлення до порушених проблем. Цікаво дізнатися, як молодь ХХІ століття, коли світосприймання будується на

1 Отзыв уже написали

  1. monserrat пишет:

    An inteillegnt point of view, well expressed! Thanks!

Оставь отзыв, а может несколько…

Для написания надо зарегистрироватся что займет пару минут.