Зачем, как и почему – вы спрашиваете, мы отвечаем

Историко-философская проблематика “Песни про царя Ивана Васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова&quot

Поэма 1837 пуда "Песня про царя Ивана Васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова" в контексте всего творчества поэта воспринимается как своеобразный итог работы Лермонтова над русским фольклором. Интерес к фольклору характерен для 30-х годов прошлого века. Глубокий кризис переживала страна Находясь "на перепутье", которое мрачные умы эпохи склонны были считать тупиком, русское общество пыталось найти выход, опираясь на "внутренние ресурсы". Дворянская и народная культуры в России были разделены глубокой пропастью: у нас не было того среднего класса, буржуазии, который в Европе "соединял" аристократию и простонародье, обеспечивал взаимопроникновение культурных традиций и этических принципов. В 30-о годы такую роль посредника" взяла на себя литература. Давайте вспомним, каким обостренным интересом к народу, его жизни и творчеству ознаменовался несчастный холерный 1830 год! Пушкин обратился к сказкам; появился Гоголь, написавший "Вечера на хуторе близ Диканьки", которыми зачитывалась вся Россия; появляются "собиратели народных сказаний"... В 30-ых годах XIX века разгораются ожесточенные философские споры о судьбах России.

В канун праздника

Писахов, Степан Григорьевич Село Койнас. Звонят ко всенощной. Спрашиваю ямщика: -завтра праздник?

Ямщик сердито обернулся: - Вижу, что везу безбожника. Праздников не знат. Каби знал, что безбожник, на козли не сел би. - Повернулся к лошадям: - Ей ви, ленивие!

Характеристика Сотникова в однойменній повісті Василя Бикова

Сотникову їсти кого захищати, йому є за що вмирати. І єдину надану йому можливість волі у фатальній, безвихідній ситуації - самому зробити свій останній вибір - Сотників використовував сповна: він зволів по совісті "піти із цього миру", чим залишатися в ньому ціною відмови від совісті, він зволів умерти людиною, чим вижити сволотою. У повісті є таке міркування Сотникова: "Рибалка був непоганим партизаном, напевно, уважався досвідченим старшиною в армії, але як людина й громадянин безумовно недобрала чогось. Втім, звідки було й добрати цьому Рибалці, що після своїх п'яти класів навряд чи прочитав хоча б десяток гарних книг". Книга тут - це знак, якщо завгодно, символ. Причому символ принциповий: вуж на що строго й ощадлива проза Бикова, уже на що суворо створювана їм картина війни, а от образ книги - один із самих стійких у нього художньому світі Уже в першій військовій повісті Бикова, в "Журавлиному лементі", самою примітною деталлю вигляду червоноармійця Бориса Фишера, у мирний час мистецтвознавця, стала стара книжка "Життя Бенвенуто Челлини", що він тримав у сумці поруч зі шматком черствого хліба й декількома обоймами патронів. В "Обеліску" звучить монолог князя Андрія, що хворий Алесь Іванович Мороз читає своїм учням. А лейтенант Іванівський з повісті "Дожити до світанку" жалує, що в дитинстві не встиг начитатися гарних книжок, "і краще Гайдара йому у своєму житті нічого читати/не довелося".

Театр в творчестве Шехтеля

«Весна - красна» - это театрализованное шествие, содержащее грандиозную программу коронационных торжеств на Ходынском поле. Действия и представления разворачивались в театрах – двух пантомимных, и двух драматических. Планировка самого поля была вариацией общепринятых в городских парках схем. В центре возведен круг – открытая сцена для показа главного представления – аллегорического народного шествия « Весна – красна ».

Образи людини й вовка в романі «Плаха»

Роман «Плаха» - про стихійне лихо, про смертоносний обвал, що відчув письменник як стан людства в цей момент історії. Обвал представляється письменникові як наслідок втрати моральних, моральних, етичних сдер-живателей невгамовної енергії людського пошуку, метань людини, «вічно прагнучого заколоту, нововведень, заперечень». Обвал - це й наркоманія, і деградація людей, і жорстокість, що підсилилася, у звертанні із природою, з оточуючими людьми, і постійний страх перед військовою погрозою, і втрата сенсу життя, і відсутність віри, ідеалу Тому стрижневим у романі є образ Христа. Образ, з одного боку, канонічний, закріплений не тільки в релігійної, але й у художній літературі, що несе в собі саме догматичного й спірне, що властивийо життя людської. Ісус Христос, що проживає свої останні годинники перед смертю, композиційно перебуває в центрі оповідання між двома «сходженнями» на плаху Авдия Каллистратова, між життєвими боріннями цього юного « попа-розстрижи», «виштовхнутого» у кругообертання життя, і великодосвідченого, що міцно коштує на ногах чабана Бостона Уркунчиева. Христос виникає в думках Авдия після невдалої розмови санашистами.